Троакари двадцять першого століття можна розділити на дві основні групи:
Ріжучі троакари мають гостре пластикове або металеве лезо, яке розрізає шари тканини під час застосування тиску. Вони призначені для легкого входу в підшкірні (зазвичай черевні) порожнини.
Розширювальні троакари мають тупий наконечник для розширення та розділення тканин під час застосування тиску. Ці неріжучі троакари призначені для мінімізації ризику пошкодження внутрішніх органів під час хірургічних процедур.
Існує величезна різноманітність інструментів у цих двох категоріях, щоб забезпечити функції, необхідні спеціалістам. Розрізняють троакари з портами для камери, робочими портами, ретракційними портами та статичними портами. Для простих хірургічних процедур, таких як діагностична лапароскопія, оптичний троакар із портом 5 мм більш ніж достатній для освітлення та контролю. Якщо для видалення великих утворень потрібен морцелятор, троакар із отвором 12 мм, імовірно, буде достатнім.
Одноразові ріжучі троакари набувають все більшої популярності. Вони мають гарантовано гострий наконечник, а також гарантовано стерильні без ризику перехресного зараження.
